Христина Грицко — логопединя (терапевтка мови і мовлення) в Центральній клінічній міській лікарні Івано-Франківської міської ради, членкиня Українського товариства терапії мови і мовлення (УТТМІМ).
“Кожен новий пацієнт — це новий виклик для мене як для спеціаліста, адже немає однакових клінічних випадків”
Про навчання та професію
🔸 Я почала працювати в сфері охорони здоров’я в червні 2021 року. До того працювала в закладі освіти, виховувала власних дітей.
🔸 Виклики, з якими я зіткнулась на початку роботи в ЗОЗ: необхідність тісної співпраці як з іншими членами мультидисциплінарної команди, так і з суміжними спеціалістами; необхідність прийняття важливих рішень та відповідальність за них, особливо при дисфагії; робота в умовах стаціонарних відділень, де мою терапію потрібно інтегрувати в режим пацієнта, враховуючи його загальний стан та графік медичних процедур; усвідомлення того, що, на жаль, не кожен пацієнт може отримати очікуваний результат; брак необхідних знань, зокрема з медицини, адже в мене педагогічна освіта.
🔸 Наразі в Україні немає вищих навчальних закладів, які готують терапевтів мови і мовлення (ТММ). Але вже триває робота над створенням освітнього стандарту, до якої залучені закордонні експерти. Тому я дуже чекаю вступу в магістратуру, щоб поглибити, структурувати свої знання і здобути кваліфікацію ТММ. Це дуже важливий крок для розвитку нашої професії в Україні.
🔸 На початку своєї роботи я потрапила на «Школу афазії» Оксани Ляльки, де не лише навчилась проводити обстеження людей з афатичними порушеннями, планувати та здійснювати терапію, але й почала клінічно мислити та «бачити» афазію не як набір симптомів, а як механізм з конкретним ураженням в мозку людини. Після курсу я і ще кілька учасників виявили бажання вступити в Українське товариство терапії мови і мовлення (УТТМІМ), оскільки це була можливість бути в курсі всього, що відбувається в нашій професії і брати участь в розвитку терапії мови і мовлення Україні.
🔸 Наше товариство — це без перебільшення моя професійна родина. Ми зустрічаємося онлайн щотижня, щоб обговорити складні клінічні випадки та отримати відповіді на свої запитання. Почути думку колег завжди цінно, в кожного є свій досвід та бачення ситуації. Ми також розробляємо стандартизовані тести для роботи, випробовуємо спеціальні додатки для людей з проблемами комунікації, і, звісно, дуже багато навчаємося.
🔸 Наше товариство підтримує зв’язки з міжнародними європейськими професійними організаціями, які готові ділитися з нами своїм досвідом та знаннями, оскільки бачать в нас шалену мотивацію до розвитку. Так, наприклад, з квітня 2023 року ми маємо можливість проходити теоретико-практичний курс з когнітивно-комунікативної терапії після черепно-мозкових травм (ЧМТ) у військових (від професорки зі США Кароль Рот-Абрамсон). В рамках цього курсу я здійснюю терапію двох наших військових. А в серпні мені випала нагода побувати у Франції на курсі з дисфагії від австрійських провідних дисфагологів, а також на Міжнародній конференції з нейрореабілітації. Тому, як бачите, в нас є великі можливості для професійного зростання, але лише для тих, хто має щирі наміри удосконалюватись як спеціаліст.
🔸 Фахівцям, які хочуть працювати ТММ, можу порекомендувати зосередитися на потрібній інформації, не витрачати час та ресурси на зайве, вивчати англійську мову, щоб мати змогу навчатись на магістратурі, коли це буде можливо, ну і, звісно, долучатись до нашого товариства, щоб разом будувати міцну та ефективну професію.
Про роботу з пацієнтами:
🔸 Терапевт мови і мовлення працює з порушеннями мови, мовлення, ковтання, комунікативно-когнітивними дисфункціями, що виникають в результаті ЧМТ, інсультів, нейроінфекцій та ін. Тобто наші пацієнти — це люди, які:
▪️ не розуміють зверненої мови (частково чи повністю),
▪️ мають труднощі з пошуком слів,
▪️ мають нечітке та незрозуміле мовлення (або відсутнє),
▪️ мають труднощі з читанням,
▪️ мають труднощі з письмом,
▪️ не можуть сформулювати висловлювання,
▪️ не можуть почати чи підтримати розмову,
▪️ не можуть ковтати їжу та/або рідину.
🔸 Результати нашої роботи є дуже індивідуальними. Вони залежать не лише від грамотної терапії, а й від важкості порушення, мотивації пацієнта, підтримки його оточення та індивідуальних особливостей організму. В деяких випадках мова/мовлення/ковтання відновлюються повністю, в деяких частково, а часом відновлення неможливе, тому працюємо над налагодженням комунікації за допомогою методів альтернативного спілкування.
🔸 Логопедія та терапія мови і мовлення — це дві суміжні рівноцінні професії. Різниця в тому, що логопед — це зазвичай спеціаліст в освітніх закладах, а ТММ — незалежний спеціаліст в сфері охорони здоров’я. ТММ має право ставити діагноз, а логопед має опиратися на висновок невролога. І головне: логопед працює над корекцією та розвитком функцій комунікації в процесі її формування, а ТММ проводить терапію (лікування) для відновлення функцій, які вже були сформовані раніше, але їх людина втратила в результаті інсульту, травми тощо.
🔸 Моя робота з пацієнтом починається з вивчення анамнезу та медичної інформації про нього. Потім проводиться формальне обстеження всіх модальностей мови (розуміння, читання, письмо, усне продукування), якості мовлення. За результатами обстеження та враховуючи скарги пацієнта встановлюється діагноз та разом з пацієнтом чи родичами формуються цілі терапії. Тоді починається найцікавіше — планування та здійснення самої терапії.
Про виклики в роботі
🔸 Оскільки моя робота побудована на двох відділеннях — неврології та реабілітації, я щодня стикаюсь з необхідністю раціональної організації свого часу таким чином, щоб обстежити первинних хворих після інсульту, а також попрацювати з реабілітаційними пацієнтами. Буває нелегко створити необхідні умови для заняття, особливо якщо це лежачий пацієнт, а в палаті є багато джерел зайвого шуму, що відволікають увагу і не дають зосередитися на завданнях. А якщо говорити саме про терапію, то насправді кожен новий пацієнт — виклик для мене, як для спеціаліста, адже немає однакових клінічних випадків: різні локалізації та розміри ураження, симптоми, анамнез, лінгвістичний досвід, мотивація, підтримка рідних, характер, і, відповідно, в кожного буде свій результат.
Про труднощі, з якими стикаються пацієнти під час терапії
🔸 Я думаю, спочатку пацієнтам буває важко визнати своє порушення і зрозуміти, що їм потрібна терапія. Зазвичай пацієнти сподіваються на спонтанне відновлення. А вже на заняттях буває нелегко прийняти той факт, що левова частка результату залежить від роботи самого пацієнта. Тобто тут уже не медикаменти працюють, а працює пацієнт: думає, дає мозку відповідні команди, виконує завдання, щоб відновити втрачені нейронні зв’язки. Це насправді важка та виснажлива робота для мозку. І я б відзначила, що пацієнтам буває важко усвідомити, що терапія може бути довготривалою, потрібно налаштовуватися на систематичну кропітку роботу.
🔸 Якщо роботу стоматолога, наприклад, видно відразу, то в нашій роботі до результату можна йти тижнями або місяцями. Адже до етапу усвідомленого «говоріння» в нашій системі мови відбуваються дуже багато процесів, які пов’язані з сприйманням мови на слух, розрізненням звуків і слів, співставленням слів з їхніми значеннями, вибором потрібних слів з лексикону, вибору відповідних звуків до цих слів у правильній послідовності, і лише тоді — артикулювання, тобто вимова, яка також, до речі, може бути порушена і потребувати терапії. На початку та наприкінці реабілітаційного циклу я проводжу діагностику, яка показує результати пацієнта за цей період. Якщо щоденні зміни малопомітні, то різниця між станом мови/мовлення до терапії та після є значною. Головне, щоб сам пацієнт помічав ці зміни.
Про розвиток ТММ в Україні
🔸 Це складний і тривалий процес, потрібно насамперед забезпечити якісну підготовку фахівців, створити належні умови для роботи в кожному закладі, а також налагодити співпрацю між спеціалістами з різних регіонів України. У зв’язку з воєнними діями та з огляду на ситуацію в державі, кількість людей, які потребують терапії мови та мовлення, постійно зростає. Відповідно зростає потреба в якнайшвидшій організації доступної якісної терапії, адже комунікація є не менш потрібною функцією, ніж, наприклад, ходьба.
🔸 Наше УТТМІМ під керівництвом Оксани Ляльки докладає всі зусилля для розвитку професії в Україні, тому я впевнена, що ця галузь має світле майбутнє. Навіть не сумніваюсь в цьому.
Про любов до своєї справи
🔸 Моя робота повертає людей до повноцінного життя — це дуже важливо і необхідно! Успіхи у відновленні, радість і вдячність, яку я бачу в очах людини, що змогла говорити, наповнюють мене і надихають допомогати. Мій взаємозв’язок з людиною та емоції від досягнень, які є взаємними під час роботи, надають невичерпної життєвої енергії.
🔸 Я люблю те, чим займаюсь, в мене дуже унікальна, багатогранна та потрібна професія. Це неймовірно цікава суміш медицини, педагогіки, лінгвістики і психології. Відчуваю покликання допомагати людям повертатися до життя, бути їх провідником на шляху відновлення і проживати з ними радісні моменти їхніх успіхів.
Інтерв’ю підготовлено в рамках проєкту з когнітивно-комунікативної терапії під керівництвом голови правління Українського товариства терапії мови і мовлення Оксани Ляльки.
