Анна Томчук — терапевтка мови та мовлення у реабілітаційному центрі “Abilis”, заступниця голови правління Українського товариства терапії мови та мовлення.
“Крок за кроком в Україні буде збільшуватися кількість терапевтів мови та мовлення, які надаватимуть якісні послуги всім, хто цього потребує”
Про роботу з пацієнтами
🔸 Терапевт мови та мовлення працює з пацієнтами, які мають розлади ковтання, мовлення, голосу, мови, когнітивних аспектів комунікації. Результати, яких може досягти пацієнт, залежать від типу та важкості порушень пацієнта, а також індивідуальних особливостей пацієнта та його/її оточення.
🔸 У моїй практиці були випадки, коли пацієнти з розладами комунікації після тривалої терапії змогли не лише налагодити комунікацію з іншими людьми, але і повернутися на роботу. Хоча ці пацієнти й надалі мали певні труднощі у добиранні слів, вони змогли повернутися до функціонально повноцінного життя. Були пацієнти, з якими ми могли місяць працювати лише над тим, щоб вони почали комунікувати киваючи головою “так” або “ні” на поставлені запитання. Були випадки, коли пацієнти з приблизно однаковими синдромами досягали різних результатів, тому слід пам’ятатии, що кожен випадок — унікальний, кожне порушення різне, і результати, яких можна досягти, відповідно, теж будуть різними. А завдання терапевта мови та мовлення — забезпечити максимально можливий рівень відновлення комунікації враховуючи тип ураження, особливості пацієнта та середовища.
🔸 Насамперед я добре знайомлюся з пацієнтом, збираю необхідну медичну інформацію, проводжу формальне та неформальне оцінювання. Воно включає діагностику за допомогою різних тестів і може тривати більше ніж одну терапевтичну сесію. Після цього проводжу неформальне обстеження, де і визначаю ціль терапії. Цілі мають бути вимірні, досяжні, реалістичні, конкретні та обмежені у часі. І безумовно вони мають бути важливими для пацієнта. Коли чітке завдання сформульоване, то планую терапію, підбираючи та складаючи різні завдання.
🔸 Кожна людина індивідуальна, навіть при однакових патологіях люди можуть мати різні потреби, тому й цілі терапії у різних людей різні. Зазвичай я проводжу терапевтичні заняття з одним пацієнтом по годині або по пів години двічі на день. Під час терапевтичних сесій з дорослими я не використовую дитячих матеріалів, букварів, а намагаюся підбирати такі завдання, картки, які були б максимально наближені до повсякденного життя. І стараюся, щоб на заняттях пацієнт почував себе комфортно, невимушено, а не так ніби прийшов на урок до вчительки. Після проведення терапевтичних сесій я здійснюю контроль терапії, що дозволяє побачити, чи вдається досягти поставлених цілей та чи відбувається позитивна динаміка.
🔸 Одним із ключових викликів є те, що часто на реабілітацію потрапляють пацієнти, які мають дуже важкі розлади комунікації, і для досягнення позитивних результатів потрібна тривала терапія. До того ж внаслідок повномасштабного вторгнення багато військових отримують черепно-мозкові та мінно-вибухові травми. Такі пацієнти можуть мати порушення уваги, пам’яті, труднощі з упорядкуванням інформації, плануванням, розв’язанням проблем та інших функції, які прямо чи опосередковано беруть участь у комунікації. Тому на терапевті мови та мовлення лежить обов’язок правильно діагностувати такого пацієнта і спланувати терапію так, щоб вона була ефективною.
🔸 Я помітила, що пацієнти з розладами комунікації часто мають депресію через те, що інші не намагаються зрозуміти їх. Їм можуть не давати достатньо часу, щоб підібрати слово і все-таки сказати його. Через це люди з розладами комунікації можуть дратуватися і не мати бажання комунікувати з іншими. До того ж у нашому суспільстві люди достатньо добре не знають, як спілкуватися з людьми з розладами комунікації і можуть уникати спілкування з ними.
🔸 Звичайно, щоб досягти максимального рівня відновлення комунікації, часто потрібно багато терапевтичних сесій. Але користь від занять з терапевтом мови та мовлення може бути навіть через невеликий проміжок часу. Наприклад, на початку нашої роботи пацієнт не міг показати, що його турбує та не міг висловити своїх прохань. Через декілька терапевтичних сесій пацієнт все ще не говорить, але він може показати, що його турбує. І це значно полегшує комунікацію з іншими, допомагає вчасно надати такому пацієнту допомогу.
Про роботу з військовими
🔸 Починаючи з квітня минулого року в УТТМІМ ми проходимо навчання про те, як проводити якісну когнітивно-комунікативну терапію для військових, які отримали черепно-мозкові травми під час виконання бойових завдань. Навчання проводить професорка Кароль Рот-Амбратсон, яка має величезний досвід у роботі з пацієнтами з такими порушеннями. Тепер я глибше розумію, як працювати не лише з пацієнтами з порушеною комунікацією, але й з комунікативно-когнітивними порушеннями. Також завдяки благодійному фонду “Пацієнти України” у співпраці з Швейцарською агенцією з розвитку і співробітництва члени товариства мають нагоду взяти участь у проєкті, мета якого надати якісну когнітивно-комунікативну терапію для військових, які отримали черепно-мозкові травми. Такий проєкт охоплює конгнітивно-комунікативні розлади, що є наслідком ЧМТ різного ступеня важкості.
Про професію
🔸 Протягом п’яти років я працюю з пацієнтами, які мають різні розлади комунікації та ковтання внаслідок перенесеного інсульту, черепно-мозкових травм та інших неврологічних захворювань.
🔸 Після закінчення університету я почала працювати у реабілітаційному центрі. Перший виклик, з яким я стикнулася, полягав у тому, що я не знала, як правильно проводити діагностику пацієнтів та як планувати ефективну терапію відновлення мови.
🔸 Ще одним викликом було те, що я боялася і взагалі не знала як працювати з такою надзвичайно важливою функцією як відновлення ковтання у пацієнтів. Я розуміла, що цих знань, які я здобула у навчальному закладі, було недостатньо, щоб досягати хороших результатів у роботі з пацієнтами.
🔸 Зараз жоден вищий навчальний заклад в Україні не навчає професії “терапевт мови та мовлення” (ТММ), немає навіть такої освітньої програми. Щоб отримати знання з терапії мови та мовлення, я навчалася в Школі афазії, де викладала голова правління Українського товариства терапії мови і мовлення (УТТМІМ) Оксана Лялька. Спочатку я проходила курс психолінгвістики, який тривав декілька місяців. Це було надзвичайно важко, оскільки ми читали та аналізували англійські статті по даному курсу. І якщо чесно виникали думки про те, щоб не продовжувати далі. Але згодом я проходила інші Школи афазії, де ми вчилися правильно проводити діагностику, розробляли власні тести, які допомагали мені пізніше у роботі. Це навчання відкривало мені очі на зовсім інше розуміння “афазії”, як порушення мови, а не мовлення. Також проходила Школу афазії, де ми вчилися правильно планувати терапію, підбирати та складати завдання для пацієнтів. І отримати сертифікат, навчаюсь на таких школах, було не просто, оскільки потрібно було писати розгорнуті відповіді на запитання та готувати презентації. Але оглядаючись назад, я тепер розумію, наскільки це якісні та науково-обгрунтовані знання, які я змогла здобути, навчаючись у цих Школах. Пізніше я приєдналася до Українського товариства терапії мови та мовлення. На мою думку, найкраще, що може зробити фахівець (логопед, психолог чи філолог), який виконує обов’язки ТММ і працює у сфері охорони здоров’я — приєднатися до УТТМІМ. На зустрічах товариства фахівці зможуть отримувати знання, які допоможуть якісно діагностувати та проводити терапію з пацієнтами.
🔸 До товариства я приєднались шукаючи знання, які допоможуть займатися з пацієнтами так, щоб допомогти їм досягати позитивних результатів у відновленні. Також УТТМІМ розвиває професію “терапевт мови та мовлення”, а це є необхідним, щоб надавати якісні послуги пацієнтам з порушеною комунікацією та ковтанням. У товаристві ми регулярно збираємося та обговорюємо клінічні випадки, маємо можливість дивитися вебінари від іноземних спікерів, читаємо та аналізуємо іноземні статті, які розповідають про природу різних порушень. Це дійсно допомагає підвищувати якість терапії комунікативних та пов’язаних з ними розладів пацієнтам із перенесеними черепно-мозковими травмами, інсультами та іншими неврологічними захворюваннями.
🔸 Можливостей професійного зростання в цій професії багато. Наприклад, влітку 2023 я була у Франції на навчанні по ковтанню та міжнародній конференції з нейрореабілітаціЇ. Завдяки цьому курсу змогла ще більше дізнатися про те, як правильно діагностувати порушення ковтання у пацієнтів та як проводити терапію відновлення. Це допомогло вдосконалити свої знання та ще краще працювати з пацієнтами, які мають порушення ковтання, а також ділитися цими знаннями з іншими фахівцями в Україні. На міжнародній конференції з нейрореабілітації, де були зібрані фахівці з різних країн світу, цікаво було почути про афазію та когнітивні порушення у пацієнтів з ЧМТ та як планувати ефективну терапію у роботі з ними.
🔸 Основна рекомендація фахівцям, які хочуть працювати у закладі охорони здоров’я та бути ТММ — розвивати правильний погляд на професію, що базується на науково-обґрунтованому підході. Крім того, потрібно бути готовим багато вчитися та шукати якісні знання, що допоможуть проводити ефективну терапію із пацієнтами з порушенням комунікації та ковтання.
🔸 Мене мотивують та надихають позитивні результати, яких досягають мої пацієнти. Особливо, коли твої зусилля та твоя робота змінює життя людини. Ще тиждень тому пацієнт не міг сказати жодного слова, а сьогодні він починає вимовляти окремі слова, з часом — цілі речення. Зовсім недавно він не міг ковтати їжу та пити воду, а сьогодні вже може це робити. Це все результати плідної роботи й співпраці терапевта мови та мовлення і пацієнта. Коли допомагаєш іншим і бачиш, що це покращує їхнє життя — стаєш щасливішим!
Про відмінність між логопедом та терапевтом мови та мовлення
🔸 Терапевт мови та мовлення — це фахівець у сфері охорони здоров’я, а логопед — у сфері освіти. Для мене ТММ — це спеціаліст, який працює з широким спектром розладів, зокрема: розладами мовлення, голосу, мови, аудиторного сприйняття, когнітивних аспектів комунікації та розладами ковтання. Такий спеціаліст проводить діагностику, формальне та неформальне оцінювання, на основі якого може визначати певний тип порушення у пацієнта, проводить терапевтичні втручання та менеджмент пацієнтів з розладами комунікації та ковтання. ТММ може пояснити собі та іншим, чому пацієнт не може повторити певного слова чи назвати якийсь предмет. Цей спеціаліст розуміє, на якому рівні відбувається порушення, та добре знає, які підібрати завдання для відновлення цих процесів. А логопед не може здійснювати діагностику та оцінювання пацієнта, він працює з готовим діагнозом, заповнює мовленнєву картку і на основі цього проводить корекційно-розвиваючі заняття. До того ж, терапевт мови та мовлення є незалежним фахівцем, а логопед у класифікаторі професій є асистентом терапевта мови та мовлення. Тому ТММ та логопед — це різні професії.
Про майбутнє професії терапевта мови та мовлення в Україні
🔸 З кожним днем збільшується кількість людей, які мають порушення комунікації та ковтання. Такі розлади погіршують якість життя, а від порушень ковтання можна навіть померти. Тому на плечах терапевтів мови та мовлення лежить великий обов’язок допомогти відновити або підтримати максимальний можливий рівень усіх цих аспектів. Сьогодні в Україні потреба у терапевтах мови та мовлення колосальна. Але я вважаю, що крок за кроком в Україні буде збільшуватися кількість ТММ, які надаватимуть якісні послуги усім, хто цього потребує. Кожен пацієнт з порушенням комунікації та ковтання заслуговує на те, щоб отримувати якісну терапію мови та мовлення!
Інтерв’ю підготовлено в рамках проєкту з когнітивно-комунікативної терапії під керівництвом голови правління Українського товариства терапії мови і мовлення Оксани Ляльки.
