Сьогодні сімейно-орієнтований підхід визнаний однією з найефективніших моделей допомоги дітям та їхнім сім’ям. У дитячій реабілітації він є основою якісного відновлення, але водночас часто саме його відсутність знижує ефективність процесу.
(Згідно дослідження «Novak-Pavlic M. et al. 2023. Changing directions and expanding horizons: Moving towards more inclusive healthcare for parents of children with developmental disabilities. International Journal of Environmental Research and Public Health»).
Дослідження показують, якщо сім’я не до кінця розуміє процес та цілі реабілітації, знижується дотримання рекомендацій команди, що безпосередньо впливає на результати відновлення дитини (Nematifard et al., 2024. Improvement of family-centered care in the pediatric rehabilitation ward: a participatory action research. Frontiers in Pediatrics).
Натомість, коли цілі формуються разом із сім’єю, це дає кращі функціональні результати дитини. У таких умовах батьки стають більш впевненими, залученими та мотивованими, стаючи активними учасниками реабілітації, а не лише спостерігачами.
Важливим є вплив цього підходу на фахівців. Коли реабілітаційні цілі узгоджуються разом з батьками, а а сім’я активно залучена до процесу, це змінює не лише результати дитини,а й якість роботи команди.
Це пояснюється тим, що активне залучення сім’ї покращує комунікацію, знижує напруження у взаємодії та робить процес допомоги більш передбачуваним і осмисленим для команди (Akram S. et al. (2024). Clinician perceptions of family-centered care in pediatric settings. JAMA Network Open).
Сімейно-орієнтований підхід зберігає свою ефективність і поза межами відділення. Коли реабілітація інтегрується у повсякденне життя дитини (гру, взаємодію, щоденні дії), роль сім’ї є вирішальною, адже саме в реальних умовах відбувається формування та закріплення функціональних навичок.
У цьому контексті особливого значення набувають підходи, орієнтовані на виконання значущих дій (task-oriented або goal-directed training), які спрямовані на розвиток навичок, необхідних у щоденному житті дитини. Реалізація таких підходів є неможливою без активної участі сім’ї, оскільки саме вона забезпечує перенесення досягнутих результатів у реальне середовище.
Про значення сімейно-орієнтованого підходу в дитячій реабілітації розповіла Оксана Баран, фізична терапевтка/ерготерапевтка Дитячої Лікарні Святого Миколая, аспірантка кафедри терапії та реабілітації ЛДУФК ім. І.Боберського, членкиня ГО «Всеукраїнського обʼєднання фізичних терапевтів» під час тренінгу про фізичну терапію в педіатрії для фахівців охорони здоров’я громад Київської та Чернігівської областей.
Тренінг проводився у рамках проєкту «Шлях у реабілітації: від області до громади», що реалізується БФ «Пацієнти України» у межах ініціативи TRUE — Реабілітація травм для України, спільно з Protez Hub та за підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel in Ukraine.
