Реабілітація не має закінчуватися після виписки з реабілітаційного відділення

Повернення людини до звичного життя — складний та тривалий процес. Реабілітація не обмежується низкою послуг в системі охорони здоров’я. Окрім функціонального стану пацієнта, важливо враховувати соціальну складову. Одним із обов’язкових компонентів відновлення є повернення людини до значущих занять: родини, друзів, хобі, улюбленої роботи. 

Для цього на рівні центральних органів виконавчої влади, очільників громад, бізнесового середовища має бути чіткий розподіл обов’язків на реабілітаційних маршрутах. Щоб пацієнт, який виписується зі стаціонару, мав змогу продовжити відновлення функцій у своїй громаді, амбулаторно. Водночас вже на цьому етапі, залежно від потреб людини, мають включатись соціальні служби та органи місцевого самоврядування. Задача останніх — забезпечити допоміжними засобами реабілітації, допомогти з облаштуванням житла під потреби та створити умови, в яких роботодавці будуть зацікавлені працевлаштовувати людей зі стійким обмеженням функціонування. 

Про важливість такого комплексного підходу до послуг із реабілітації не з чуток знає 28-річний технік-протезист Dnipro.protez Сергій. Оскільки в Синельниковому, звідки він родом, з працевлаштуванням не все так просто, чоловік щодня їздить на роботу в Дніпро. 

На початку повномасштабної війни він прийняв для себе непросте рішення та долучився до лав Збройних сил України. Через рік, під час захисту неба над Запорізькою областю Сергій отримав важке поранення. 

«Це було пряме влучання в бліндаж. З того моменту моє життя змінилося», — ділиться захисник. 

Воїн отримав акубаротравму, опік правої руки, уламкові поранення правої ноги та відкритий перелом лівої гомілки.

Перший етап евакуації — стабілізаційний пункт. Звідти Сергія перевезли у Покровське, там його стабілізували та провели перші оперативні втручання. Вже у Запоріжжі захиснику дістали уламки та направили у Дніпро. Там йому намагалися врятувати ліву ногу, але кісткові тканини Сергія сильно постраждали. Місцеві лікарі чекали на колегу з Великої Британії. Він, в межах благодійної місії, мав оглянути захисника та допомогти побудувати подальший план дій. На жаль, зберегти ногу Сергія не вдалося. Лікарям довелося ампутувати ліву кінцівку на рівні верхньої третини гомілки. 

«Мені обіцяли, що вже через місяць я зможу бути активним на протезі. Так і сталося!» — додає Сергій. 

Реабілітаційний процес воїна розпочався ще в реанімації. Спочатку його вертикалізували, бо місяць знаходження в горизонтальному положенні дав про себе знати. Почалась допротезна реабілітація, під час якої Сергій, разом із дружиною, визначився де саме буде протезуватися. 

«Найголовніше що я зрозумів одразу — те, що протезне підприємство має бути якомога ближче до дому. Протез постійно треба обслуговувати та корегувати. Процес протезування почався у мене дуже швидко, бо не було бюрократичних затримок із довідками. Я вже приїхав із повним пакетом документів, які зібрав заздалегідь. Післяпротезна реабілітація у мене було комфортною, бо ми працювали разом із фахівцями з реабілітації», — коментує Сергій. 

До повномасштабної війни Сергій працював машиністом, проте після отриманої травми не зміг повернутися на минулу роботу. Йому пропонували інші посади, жодна з них не припала до серця. 

«Пізніше я побачився з директором та протезистом Дніпро.Протезу та поділився з ним останніми невтішними новинами щодо мого працевлаштування. Мені запропонували спробувати себе на підприємстві на посаді техніка-протезиста. Думав я недовго, бо Дніпро.Протез — це не просто стіни, це справжня сімʼя. Тут хлопці розуміють один одного з пів слова, тому я погодився. Моя технічна освіта дозволила працевлаштуватися після того, як я пройшов навчання. Паралельно я проходжу курси, а в майбутньому хочу здобути вищу освіту за фахом. Технології не стоять на місці, тому постійно потрібно навчатися», — додає Сергій. 

Реабілітація — комплексний процес, який потребує уваги від багатьох різних відомств. Пацієнт має отримувати соціальну, реабілітаційну та інші послуги доти, доки має відповідну потребу. І, звісно, надзвичайно важливо, щоб кожна з цих послуг була максимально близько до місця проживання людини. 

Аби зробити реабілітацію в громаді комплексною та доступною, наша ініціатива, спільно з партнерами з GIZ запускає проєкт з розвитку реабілітації в громадах. В межах нього — ми будемо працювати над тим, щоб створити життєздатну модель послуги, яка дозволить кожному українцю з обмеженням функціонування отримати якісну допомогу в будь-якому куточку України. Про наші подальші кроки з розбудови системи реабілітації в громадах — розповімо вже незабаром.