Зінов’єва Катерина – Лікар ФРМ
Хто такий лікар фізичної та реабілітаційної медицини?
Лікар фізичної та реабілітаційної медицини (або лікар ФРМ) – це лікар, який має вищу освіту, закінчив медичний ВНЗ саме по лікарській справі і є професіоналом у сфері реабілітації.
Зазвичай у реабілітації працюють мультидисциплінарні команди, в яких є лікарі ФРМ, фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови і мовлення, психологи, соціальні працівники, медсестри. Команда працює з пацієнтом та його рідними. Лікар ФРМ – той професіонал, який управляє реабілітаційним процесом, і та людина, яка об’єднує те, що відбувається у команді, та разом із командою спілкується з пацієнтом та його рідними.
З чого складається ваш робочий день?
Я – керівник групи. У нашій команді працюють три лікарі ФРМ. Я більше займаюся організацією роботи – тому, якщо є проблеми, приходять до мене і я вирішую. У мене так само є пацієнти, і на початку робочого дня я йду спілкуватися з ними, запитати, що у них нового: за добу, за ніч. У цей час мені можуть дзвонити пацієнти, яким потрібна консультація.
Буває важко: потрібно поєднувати і лікування, і листування, і іншу роботу. Іноді щось не подобається пацієнтам, іноді – фізичним терапевтам або ерготерапевтам, іноді люди скаржаться один на одного у команді. Тобто мені потрібно налаштовувати роботу команди всередині, згладжувати конфлікти. Між цим я приймаю пацієнтів, з деякими займаюсь. Десь біля сьомої-восьмої вечора я виходжу з роботи і їду додому.
Ваші пацієнти – хто вони?
До повномасштабного вторгнення у нас в основному були пацієнти після інсультів, були травми спинного, головного мозку. Я працюю у центрі нейрохірургії, де нейрохірурги видаляють пухлини із головного і спинного мозку. Усі ці пацієнти після операцій, інсультів, травм були наші.
Маємо пам’ятати, що війна почалася у 2014 році: у нас періодично були поранені захисники, але не в такій кількості, як зараз. Після повномасштабного вторгнення пацієнти різко змінилися. Тепер на реабілітації більше поранених захисників і захисниць. Але і цивільні навколо є, і вони теж хворіють. Єдине, що зараз збільшилося – це кількість пацієнтів з черепно-мозковими, мінно-вибуховими травмами, травмами спини. Є і пацієнти, які постраждали після бомбардувань та ракетних атак.
В чому має полягати мета реабілітації?
Відновити пацієнта до того рівня активності, діяльності і функціонування, який є для нього можливим. Є дві системи, які ми використовуємо: міжнародна класифікація хвороб, за якою ми визначаємо, який діагноз у пацієнта; і міжнародна класифікація функціонування. Ми раніше сприймали так: людина може бути або здорова, або хвора. Але насправді є також і просто певні стани здоров’я. Старечий вік – це певний стан здоров’я. Вагітність – це не хвороба, а теж стан здоров’я. Або пацієнти після ішемічного інсульту – вони можуть бути абсолютно різні й мати різний стан здоров’я. Стан здоров’я неможливо «вилікувати», але певні стани можна покращити, допомогти людині мати більш повноцінне, комфортне життя. Цим і займається реабілітація.
Ми працюємо не просто на певне згинання-розгинання кінцівки, а на комплексний рух. Раніше, якщо була ослаблена рука, казали: давайте зігнемо руку три рази і ви обов’язково будете нею рухати. Але для того, щоб взяти ложку в руку, ще треба дотягнутися до цієї ложки, взяти її, донести ложку до рота. Ми повинні зробити так, щоб пацієнту це було комфортно. Це можливо, якщо пацієнт працюватиме з ерготерапевтом. А для того, щоб дійти до кухні і взяти цю ложку – пацієнту треба встати з ліжка. Потрібні сили, витривалість. Це вже допомога фізичного терапевта.
Які існують міфи про реабілітацію?
Серед поширених міфів – те, що в реабілітації мають бути дороговартісні тренажери. Насправді важливі не тренажери, а спеціалісти. Коли я починала працювати в центрі нейрохірургії, у мене нічого не було з обладнання. Фітбол великий, фітбол маленький, і все. І мої руки та голова. Але пацієнти вставали і починали ходити. З тренажерами лікарю працюється легше, проте він може виконувати роботу і без них.
