Стаття «Забезпечення кадровими ресурсами системи реабілітації в сфері охорони здоровʼя України», підготовлена за участі БФ «Пацієнти України» в межах ініціативи «TRUE. Реабілітація травм для України», та Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel. Дослідження провели Наталя Мартинова — юридична радниця, експертка з розвитку людських ресурсів в сфері охорони здоровʼя Enabel та Катерина Тимрук-Скоропад — стратегічна лідерка напрямку освіти та розвитку фахівців з реабілітації ініціативи TRUE БФ «Пацієнти України», Всеукраїнське об’єднання фізичних терапевтів. Для аналізу використано дані з ЕСОЗ, ЄДЕБО, а також офіційних запитів та онлайн-опитувань фахівців. Дякуємо Міністерству охорони здоров’я України, Національній службі здоров’я України та ДП Інфоресурс за допомогу у зборі даних.
Повна стаття доступна за посиланням: https://journals.uran.ua/…/2307-0404/article/view/348369
Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну з 2022 року значно посилило тиск на систему реабілітації. Зокрема, за даними НСЗУ, у період з 2021 по 2024 рік серед 1 773 901 випадків, які потребували невідкладної реабілітаційної допомоги, її отримало 8,42%.
Основною причиною незадоволення потреби у реабілітації є відсутність доступу до послуг або брак персоналу. Ініціатива ВООЗ «Rehabilitation 2030 Initiative» прямо вказує на глобальний кадровий дефіцит, нерівномірність підготовки кадрів, брак системного планування кадрового забезпечення, особливо у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, підкреслюючи, що це є ключовим бар’єром доступності. Реалізація принципу універсального охоплення медичними послугами та посилення значення реабілітації в громаді ставлять ще більші вимоги до кадрового потенціалу.
Оцінювання людського потенціалу в реабілітації є критично важливою відправною точкою для розуміння можливостей системи охорони здоров’я. Попри те, що в Україні функціонують державні реєстри ЄДЕБО (для освітнього сектору) та ЕСОЗ (для сфери охорони здоровʼя), а також здійснюються спроби оцінити наявність і якість кадрових ресурсів, їх можливості поки що не забезпечують формування повної, інтегрованої та достатньої для повноцінного аналізу картини.
Тому можна зробити висновок, що аналіз кадрового потенціалу здійснюється фрагментарно. Це ускладнює формування обґрунтованої політики щодо формальної освіти з реабілітації, удосконалення кваліфікації кадрів, планування державного замовлення, залучення та утримання працівників у закладах охорони здоровʼя та громаді, прийняття рішень щодо вимог до якості та доступу до реабілітації.
РЕЗУЛЬТАТИ
Формальна додипломна освіта фахівців з реабілітації.
В Україні станом на листопад 2025 року підготовку фахівців за спеціальністю Терапія та реабілітація на освітніх програмах (ОП) різних рівнів вищої освіти здійснюють 72 ЗВО з яких 12 закладів підпорядковуються МОЗ, 33 ЗВО підпорядковуються МОН та 27 іншого підпорядкування. З них 8 (11%) ЗВО готують фахівців на усіх трьох освітніх рівнях вищої освіти, 23 (32%) ЗВО – лише на першому (бакалаврському) рівні, 2 (3%) ЗВО лише на другому (магістерському), 39 (54%) – на першому та другому освітніх рівнях.
Загальна кількість вступників за обраний період становила 40 226 осіб, з яких 26 101 особа вступила на перший (бакалаврський) і 14 125 осіб на другий (магістерський) рівні вищої освіти. Отже, орієнтовно половина випускників-бакалаврів вступають на навчання у магістратуру.
Таблиця 1
Динаміка вступу та випуску за спеціальностями, що дають право працевлаштування на посади ФТ, ЕТ, асистентів ФТ/ ЕТ
| Підрахунок за спеціальністю ФТ/ЕТ, що не мають спеціалізації* | ||||||||||||
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 | Загалом | |
| Вступ бакалаври за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | – | 1745 | 2720 | 2882 | 2617 | 2167 | 1655 | 1808 | 10 | – | – | 15604 |
| Вступ магістри за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | 627 | 707 | 1201 | 1369 | 570 | 285 | 365 | 567 | – | – | – | 5691 |
| Вступ спеціалісти за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | 919 | 1030 | – | – | – | – | – | – | – | – | – | 1949 |
| Загалом | 1546 | 3482 | 3921 | 4251 | 3187 | 2452 | 2020 | 2375 | 10 | 0 | 0 | 23244 |
| Випуск бакалаври за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | – | – | – | 252 | 570 | 2384 | 2460 | 2133 | 1850 | 1396 | 1190 | 12235 |
| Випуск магістри за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | 544 | 258 | 424 | 1145 | 1155 | 738 | 421 | 321 | 287 | 496 | – | 5789 |
| Випуск спеціалісти за спеціальністю ФТ/ЕТ, особи | 811 | 855 | 900 | 231 | 14 | – | 14 | 14 | 13 | 35 | – | 2887 |
| Загалом | 1355 | 1113 | 1324 | 1628 | 1739 | 3122 | 2895 | 2468 | 2150 | 1927 | 1190 | 20911 |
| Підрахунок за спеціалізацією ФТ/ЕТ* | ||||||||||||
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 | Загалом | |
| Вступ бакалаври ФТ, особи | – | – | – | 1 | 3 | 37 | 68 | 60 | 3082 | 3434 | 3554 | 10239 |
| Вступ магістри ФТ, особи | – | – | – | 39 | 858 | 622 | 617 | 1217 | 1069 | 1107 | 804 | 6333 |
| Загалом | 0 | 0 | 0 | 40 | 861 | 659 | 685 | 1277 | 4151 | 4541 | 4358 | 16572 |
| Випуск бакалаври ФТ, особи | – | – | – | – | – | – | – | – | – | 35 | 79 | 114 |
| Випуск магістри ФТ, особи | – | – | – | – | – | 510 | 579 | 557 | 709 | 697 | 859 | 3911 |
| Загалом | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 510 | 579 | 557 | 709 | 732 | 938 | 4025 |
| Вступ бакалаври ЕТ, особи | – | – | – | – | – | – | – | – | – | 76 | 159 | 258 |
| Вступ магістри ЕТ, особи | – | – | – | – | 24 | 9 | 12 | 30 | 25 | 33 | 19 | 152 |
| Загалом | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 | 9 | 12 | 30 | 25 | 109 | 178 | 410 |
| Випуск бакалаври ЕТ, особи | – | – | – | – | – | – | – | – | – | – | – | – |
| Випуск магістри ЕТ, особи | – | – | – | – | – | – | 21 | 9 | 11 | 21 | 17 | 79 |
| Загалом | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 21 | 9 | 11 | 21 | 17 | 79 |
Примітки: * – без врахування даних за третім освітнім рівнем доктор філософії.
Дані ЄДЕБО показали суттєве зростання кількості вступників на освітні програми, пов’язані з фізичною терапією та ерготерапією, у період з 2023 по 2025 роки. Найвищі обсяги підготовки фахівців за спеціальністю зафіксовані у 2024–2025 роках, де загальна кількість вступників на рівні бакалавра та магістра перевищувала 4,5 тис. осіб на рік.
Загальний випуск фахівців за період 2015–2025 рр. становив 25 015 осіб (бакалаври, магістри та спеціалісти). З них фахівці, що мають доступ до професії ФТ та ЕТ — спеціалісти та магістри без спеціалізації становлять 34,7% (8 676 осіб) випускників, магістри ФТ — 15,6% (3911 осіб) та магістри ЕТ — 0,3% (79 осіб).
Загальний обсяг ліцензування у 2025 році на усі ОП на трьох рівнях освіти спеціальності І7 становив 24 096 осіб. Частка реалізації обсягу ліцензування на першому рівні склала 23%, другому рівні — 11%; 16 ЗВО загалом забезпечували навчання 50% вступників 2025 року.
У цей період у ЄДЕБО було внесено 1559 записів про науково-педагогічних працівників (НПП), що забезпечують освітні програми за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». З них 1131 — дублікати записів, що пов’язано із викладанням на ОП різних рівнів. Тож загалом зареєстровано 428 унікальних осіб. Дані про освіту вказані для 260 (60,7%) унікальних працівників, 131 з них (50%) мають профільну освіту фізичної реабілітації/ ФТ/ ЕТ (для 41 особи це є другою здобутою професією), 52 (20%) викладача із лише медичною спеціальністю. У 27,7% ЗВО в ЄДЕБО не зафіксовані НПП з профільною освітою, а у 11 ЗВО працевлаштовані 50% усіх зареєстрованих профільних НПП. У порівнянні з 2024 роком це набагато нижчі показники кількості зареєстрованих у системі НПП з профільною освітою. Зокрема, у 2024 році у ЄДЕБО було зафіксовано 5546 записів про осіб, що забезпечували усі ОП, з яких 2513 – унікальних особи та 283 особи з профільною освітою. Це може свідчити про невідповідне та невчасне оновлення даних.
Формальна післядипломна освіта фахівців з реабілітації.
Формування реабілітаційного кадрового потенціалу відбувалося не лише через додипломну, а й через післядипломну підготовку — цикли спеціалізації та інтернатуру (як первинну спеціалізацію для лФРМ), необхідність проходження яких як умови доступу до професії визначається саме чинним законодавством та відповідними професійними стандартами.
Цикли спеціалізації виконують подвійну функцію: з одного боку — інструменту безперервного професійного розвитку (БПР), з іншого — механізм перехідного періоду, який дозволяє в стислі строки здобути професійну кваліфікацію за відповідною професією. Професійну кваліфікацію аФТ, аЕТ через цикл спеціалізації обсягом 150 годин можуть здобути медичні сестри/ медичні брати; протезиста-ортезиста (П-О) — 3 місяці навчання; лФРМ і ТММ за, відповідно 6 і 9 місяців навчання.
Водночас для ЕТ також було встановлено вимогу щодо обов’язкового проходження циклу спеціалізації: у період з 2022 року до липня 2025 року доступ до професії для осіб, які мали диплом магістра/спеціаліста за спеціальністю «Фізична реабілітація» галузі знань «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» вимагалося проходження шестимісячного циклу спеціалізації «Ерготерапія». Станом на 2025 рік спеціалізацію ФТ та ЕТ проводило 6 та 8 ЗВО відповідно, за бюджетною та контрактною формою навчання (табл. 2).
Цикли спеціалізації «Терапія мови і мовлення» та «Протезування-ортезування» з’явилися відносно нещодавно: у 2025 році та 2024 році відповідно, і наразі залишаються найменшими як за кількістю випускників, так і за числом суб’єктів освітньої діяльності, що їх реалізують (табл. 2). Це можуть пояснювати як їхня новизна та тимчасовий статус, так і підвищені рамкові вимоги, визначені наказом МОЗ, та професійними стандартами відповідних професій, зокрема в частині вимог до складу атестаційної комісії та організації кваліфікаційного іспиту, за результатами якого ухвалюється рішення щодо присвоєння професійної кваліфікації за спеціальністю ТММ або ПО.
Таблиця 2
Динаміка підготовки кадрів з реабілітації (2019–2025) та планові показники на циклах спеціалізації* (за відповідями 46 ЗВО)
| Назва циклу | Закінчили цикл та отримали сертифікат (2019–2025), кількість осіб | Кількість осіб, що розпочали цикл у 2025, але ще не отримали сертифікат | Плановий обсяг на 2026 (бюджет+контрак), кількість осіб | Кількість ЗВО (станом на 2025) | |
| бюджет | контракт | ||||
| Фізична терапія | 96 | 176 | 114 | 293 | 6 |
| Ерготерапія | 84 | 231 | 121 | 237 | 8 |
| Терапія мови і мовлення | – | 23 | 22 | 40 | 3 |
| Протезування-ортезування | 1 | 33 | 3 | 0 | 1 |
| Фізична та реабілітаційна медицина | 1641 | 3431 | 682 | 825 | 18 |
| Медичні сестри (аФТ, аЕТ) | 2310 | – | 562 | 18 | |
Примітка: * – Показники відображають дані тих ЗВО, що надали інформацію. Через різний ступінь заповнення анкет можливе часткове недопредставлення окремих спеціальностей чи показників.
Станом на березень 2025 року цикл спеціалізації «Фізична терапія та ерготерапія» реалізувався у 18 коледжах/університетах (за інформацією, наданою закладами освіти). Така спеціалізація забезпечила 42% (1767 особи) працевлаштованих аФТ та 39% (1052 особи) аЕТ зафіксованих ЕСОЗ у 2025 році.
З-поміж усіх циклів спеціалізації фахівців з реабілітації найбільшим попитом користується цикл спеціалізації «Фізична та реабілітаційна медицина», за результатами якого професійну кваліфікацію «лФРМ» за період 2019-2025 рр. отримали 5754 особи. За рахунок інтернатури, програми якої реалізуються у 15 ЗВО, спеціальність здобуло лише 146 осіб. Примірною програмою підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Фізична та реабілітаційна медицина», затвердженою МОЗ, визначено передумови вступу на програму, зміст та форми навчання, форми оцінювання, перелік компетентностей, програмних результатів навчання, практичних навичок та необхідний рівень їх засвоєння, перелік та обсяг освітніх компонентів. За результатами опитування ЗВО, щодо орієнтовного відсотку відповідності змісту їх програми циклу спеціалізації для формування, передбачених Примірною програмою компетентностей 88% закладів зазначили 75-100% відповідності.
Наступним за кількістю ЗВО, що реалізують або планують реалізовувати цикли спеціалізації, є цикл з ерготерапії, про проведення якого у 2026 році вже заявили 11 ЗВО (за даними опитування).
Особливості працевлаштування фахівців з реабілітації в системі охорони здоровʼя.
Для оцінювання реального залучення фахівців ФТ/ЕТ у систему охорони здоров’я було зіставлено їх обсяги підготовки та фактичне працевлаштування. У період 2015-2024 рр. підготовку фахівців за спеціальністю 17 на рівні магістра й спеціаліста здійснювали 48 ЗВО. Сукупно за цей період було підготовлено 11755 фахівців, серед яких 2039 осіб навчалися за кошти державного бюджету.
Регіональний аналіз демонструє виразну диспропорцію у внеску областей у підготовку кадрів і їхнім входженням у професію (табл. 3). Частка випускників 2015-2024 рр., що можуть займати посади ФТ та ЕТ, які ввійшли у систему ОЗ країни коливається від критично низьких 15-17% із ЗВО Закарпатської, Хмельницької, Миколаївської, Волинської областей до відносно високих із ЗВО Тернопільської (76%), Чернівецької (55%) та Полтавської (52%) областей. Частка працевлаштування випускників за цей період у систему ОЗ становить 26% (3056 осіб), з рівнем звільнення 40% (1241 особа). Станом на 2025 рік в системі ОЗ загалом працювало 5472 осіб на посадах ФТ/ЕТ (табл. 4), з яких 33% є випускниками 2015-2025 років.
Таблиця 3
Регіональні особливості працевлаштування випускників магістрів та спеціалістів 2015-2024 років на посади ФТ/ЕТ, аФТ/aЕТ в системі охорони здоров’я
| Область у якій, розміщений ЗВО (к-ть ЗВО, що здійснювали випуск магістрів, спеціалістів*) | К-сть випускників з усіх ЗВО області
(ЄДЕБО), особи |
Випускники області (А), зафіксовані у ЕСОЗ (по Україні),
особи |
Частка
випускників (А) зафіксовані у ЕСОЗ (по Україні), % |
К-сть випускників області (А), які працювали у системі ОЗ станом на березень 2025 р.,
особи |
Частка випускників, які працювали в системі ОЗ станом на березень 2025 р (С) від загальної кількості, що зафіксовані в ЕСОЗ (В), % | К-сть ФТ/ЕТ що працювали в системі ОЗ області станом на березень 2025 загалом (випускники будь-яких областей) | Частка звільнення з системи ОЗ в області, % |
| А | В | С | |||||
| Івано-Франківська (2) | 485 | 128 | 26% | 66 | 52% | 36 | 43% |
| Волинська (3) | 659 | 113 | 17% | 51 | 45% | 84 | 32% |
| Вінницька (2) | 511 | 165 | 32% | 102 | 62% | 69 | 42% |
| Дніпропетровська (1) | 136 | 67 | 49% | 41 | 61% | 235 | 42% |
| Закарпатська (1) | 582 | 89 | 15% | 55 | 62% | 49 | 38% |
| Запорізька (6) | 1719 | 472 | 27% | 293 | 62% | 77 | 37% |
| Луганська (1) | 116 | 34 | 29% | 21 | 62% | 8 | 20% |
| Львівська (4) | 1117 | 324 | 29% | 190 | 59% | 167 | 37% |
| Миколаївська (4) | 590 | 93 | 16% | 52 | 56% | 33 | 38% |
| Полтавська (1) | 54 | 28 | 52% | 16 | 57% | 113 | 38% |
| Рівненська (2) | 1159 | 213 | 18% | 119 | 56% | 22 | 48% |
| Сумська (2) | 465 | 174 | 37% | 113 | 65% | 121 | 41% |
| Тернопільська (2) | 184 | 140 | 76% | 87 | 62% | 102 | 44% |
| Харківська (2) | 334 | 148 | 44% | 89 | 60% | 69 | 38% |
| Херсонська (1) | 125 | 48 | 38% | 29 | 60% | 24 | 41% |
| Хмельницька (3) | 459 | 68 | 15% | 40 | 59% | 29 | 37% |
| Чернівецька (1) | 276 | 152 | 55% | 96 | 63% | 82 | 47% |
| м.Київ (10) | 2784 | 600 | 22% | 355 | 59% | 220 | 40% |
Примітки: * – за даними ЄДЕБО.
Аналіз показника кількості фахівців ФТ та ЕТ у системі ОЗ на 10 тис. населення свідчить про його низький рівень – у середньому 1,36 на 10 тис. нас. (з найвищим у Сумській області – 2,3 ФТ/ЕТ на 10 тис. нас.). У той час як за статистичними даними Eurostat [14] середній показник 30 європейських країн лише для ФТ становить 11,3, з найвищим показником у Німеччині (24 ФТ на 10 тис. нас.) та найнижчим з наданих у Туреччині (1,7 ФТ на 10 тис. нас.). Середній показник випускників магістрів та спеціалістів спеціальності І7 за 2015-2024 року також не досягає середніх значень країн Європи насичення фахівцями становлячи у середньому за областями 2,2 фахівця на 10 тис. нас. області (найвищі показники виявлено у Запорізькій області – 10,5 випускників на 10 тис. нас.).
Показники кадрової динаміки також свідчать про суттєві відмінності між професіями, зокрема щодо частки фахівців, які залишилися працювати у професії. Обсяг звільнень з системи ОЗ є стабільно високим для усіх проаналізованих реабілітаційних професій з найбільшою кількістю серед ЕТ (лише 50,2% фахівців залишаються на цих посадах у системі ОЗ); частка звільнень лФРМ є найнижчою та становить 35,7% (табл. 4).
Таблиця 4
Кількість фахівців з реабілітації та ключові показники їх зайнятості (дані ЕСОЗ та опитування)
| Показник | ФТ
n=1837 особи (%) |
ЕТ
n= 1176 особи (%) |
аФТ
n=1580 особи (%) |
аЕТ
n=1023 особи (%) |
лФРМ
n=1655 особи (%) |
| Кількість фахівців в ЕСОЗ | 6048 | 4479 | 4202 | 2673 | 4698 |
| Кількість фахівців станом на березень 2025 (ЕСОЗ) | 3223 | 2249 | 2297 | 1542 | 3022 |
| Частка тих, що залишилися у професії | 53,30% | 50,2 % | 54,70% | 57,70% | 64,30% |
| Кількість і частка, що працюють лише на одній посаді ЕСОЗ | 2376 (74 %) | 1588 (71%) | 1844 (80%) | 1159 (75%) | 2282 (76%) |
| Працюють на ≥ 2 посадах у одному ЗОЗ* | 575 (31%) | 405 (34,4) | 311(20%) | 235 (23%) | 862 (52%) |
| Працюють ≥ 1 ставки* | 1469 (80%) | 936 (80 %) | 1349 (85%) | 901(88%) | 1217 (74%) |
| Працюють 0,5–0,75 ставки* | 247 (13,4%) | 175 (15%) | 217 (14%) | 101 (10 %) | 286 (17%) |
| Працюють 0,25 ставки * | 106 (6 %) | 58 (5%) | 14 (1%) | 21 (2%) | 116 (7%) |
Примітка: * – менше 1% ФТ, 2% лФРМ – не вказали розмір ставки за яким працюють.
Структура зайнятості за результатами аналізу даних ЕСОЗ демонструє, що від 71% до 80% фахівців з реабілітації кожної групи працюють лише на одній посаді. У середньому 20-34% фахівців поєднують дві й більше посад у межах одного закладу; для лФРМ цей показник становить 52%. Станом на березень 2025 року 9% ФТ одночасно працювали на посаді ЕТ, 4% – аФТ, 2% – аЕТ, а 6,3% – на посаді лФРМ. Фахівці на посаді ЕТ у 13% випадків також були працевлаштовані на посаду ФТ, 3,6% – аФТ, 1,8% – аЕТ і 4,6% – на посаду лФРМ. Асистенти ФТ були сумісниками на посадах ФТ, ЕТ, аЕТ та лФРМ у 8%, 5%, 11% та 11%, відповідно. Асистенти ЕТ також працюють ФТ у 7% випадків, ЕТ – у 4%, аФТ – 16,8% і лФРМ у 9,8% випадків. Сім відсотків лФРМ у системі ОЗ є сумісниками на посаді ФТ; 3,5% – ЕТ, 6% – аФТ і 3,3% – аЕТ.
За результатами опитування фахівців ЗОЗ виявлено, що в середньому 10% аФТ та аЕТ суміщають свою посаду з медсестринською посадою. Суміщення професій відбувається не лише з реабілітаційними професіями, а і з іншими клінічними професіями.
Спостерігаються гнучкі моделі залучення персоналу, що застосовуються ЗОЗ: більшість фахівців працюють на повну ставку (від 74% до 88% залежно від спеціальності), тоді як частка осіб, зайнятих на 0,5-0,75 ставки, становить 10-17%. Робота на 0,25 ставки трапляється найрідше і переважно характерна для лФРМ (7%) та ФТ (6%).
Дискусія. Отримані результати демонструють суттєве нарощування освітнього потенціалу у сфері реабілітації в Україні за останнє десятиліття та водночас виявляють низку структурних дисбалансів між підготовкою, післядипломною освітою та фактичним працевлаштуванням фахівців у системі охорони здоров’я. Попередні українські дослідження вже вказували на критичну нестачу фахівців фізичної терапії та ерготерапії у системі ОЗ попри значну кількість випускників відповідних освітніх програм. Наше дослідження не лише підтверджує збереження дисбалансу між підготовкою кадрів і фактичним забезпеченням реабілітації ними в системі ОЗ, а й вперше пропонує актуальну оцінку кадрових спроможностей, потреб за регіонами, характеристику підготовки та кадрового забезпечення лФРМ, аФт та аЕТ.
До 2018 року підготовка за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія» здійснювалась без спеціалізації. Починаючи з 2019 року, спеціалізації активно впроваджуються, і вже з 2021–2022 років відбувається стрімке зростання набору на програми саме зі спеціалізацією ФТ. Загальний вступ на перший (бакалаврський) освітній рівень ФТ за 2019–2025 роки становить 10239 осіб, на магістратуру ФТ — 6333 осіб. У той час як підготовка ЕТ залишається мінімальною — 258 осіб вступило на перший курс та 152 особи у магістратуру; частка ЕТ серед усіх вступників на спеціальність становить лише 2,4%.
Враховуючи частку випускників 4-річної програми бакалаврату (у середньому 74,4% вступників) та 2-річної магістратури (у середньому 85,4% вступників) у період 2026-2029 рр. можна очікувати вхід у професію 9100 аФТ/аЕТ та 1630 ФТ і 44 ЕТ у 2026-2027 рр. З 2027 року очікується значний приплив аФТ/аЕТ на ринок праці – понад дві тисячі фахівців щороку. Враховуючи існуючі на даний момент тенденції вступу на магістерську програму випускників бакалаврату (50%) можна очікувати, що у 2028-2029 роках відбудеться випуск ще майже 1600 магістрів. Фактично лише третина вступників на перший рівень вищої освіти пізніше завершує другий, що дає право працювати фізичним терапевтом або ерготерапевтом.
Таким чином у 2026-2029 роках значно зросте кількість випускників ОП з фізичної терапії та ерготерапії. Основний приріст забезпечуватимуть бакалаври (аФТ/аЕТ), кількість яких збільшиться майже у два рази. У той же час підготовка магістрів фізичної терапії зростатиме лише помірно, а випуск ерготерапевтів залишатиметься критично малим. Це може створювати суттєвий дисбаланс у мультидисциплінарних командах та обмежуватиме можливості розвитку послуг ерготерапії у найближче десятиліття, навіть незважаючи на програми вторинної спеціалізації ЕТ.
Слід зазначити, що станом на 2025 рік залишається можливість спеціалізації медичних сестер/медичних братів у аФТ та аЕТ [16]. Це додаватиме кількості фахівців, які претендуватимуть на відповідні посади у ЗОЗ. Слід зазначити, що 11 із 18 освітніх закладів (медичних коледжів), що реалізують цикли спеціалізації обсягом 150 годин для фахівців з базовою медсестринською освітою не мають профільних кафедр чи ОП з фізичної терапії та/або ерготерапії. Такі програми об’єктивно неспівставні із чотирирічною підготовкою бакалаврів ФТ/ЕТ, яка охоплює фундаментальні дисципліни, клінічні практики та формування професійної ідентичності. За такий короткий час неможливо забезпечити рівень компетентностей, наближений до освітнього стандарту. Крім того, у коледжах, де відсутні акредитовані бакалаврські програми ФТ чи ЕТ не проходять процедур мінімального приведення кадрового забезпечення, клінічних баз та освітнього середовища до вимог, що гарантують якість програм до освітніх стандартів. За відсутності таких структурних елементів їхня спроможність забезпечувати належний зміст і якість циклів спеціалізації може бути невідповідною. Усе це створює ризики для якості підготовки та формує сегмент фахівців із суттєво нижчою професійною готовністю.
Станом на 2025 рік у країні існує широка освітня пропозиція за спеціальністю І7 «Терапія та реабілітація» із загальним обсягом ліцензії 24096 осіб. Це формально створює значну ємність для підготовки фахівців, яка, однак, реалізується не більше ніж на чверть. Це підкреслює потребу у плануванні, що ґрунтується на прогнозах потреб системи охорони здоров’я, а не лише на можливості університетів збільшувати ліцензійні місця. Кадрове забезпечення освітніх програм є одним із найбільш критичних аспектів. Наявність у ЄДЕБО 1559 записів про НПП при фактичних 428 унікальних викладачах свідчить про значну кількість повторних реєстрацій через роботу викладачів одночасно на кількох освітніх рівнях. Така структура навантаження може вказувати на обмежений кадровий резерв у сфері реабілітації та перевантаження окремих фахівців, що потенційно впливає на якість навчального процесу. Наявність даних про освіту лише щодо 60,7% унікальних НПП (станом на 2025 р.), а також той факт, що тільки половина з тих, для кого вказана освіта має профільну освіту ФТ/ЕТ, підкреслює суттєвий кадровий розрив між нормативними вимогами та фактичним забезпеченням ОП. Це, зокрема, не відповідає заявам World Physiotherapy та ENPHE про наявність профільних викладачів як ключової умови для формування професійних компетентностей у ФТ.
За наявними даними 11 ЗВО концентрують половину всіх профільних НПП. Це також вказує на нерівномірність розподілу реабілітаційних академічних кадрів, що обмежує можливості масштабування якісної підготовки. Для України така ситуація створює ризик збереження значних відмінностей у якості підготовки випускників між різними закладами. Різкі коливання кількості зафіксованих у ЄДЕБО НПП впродовж 2024-2025 рр. можуть вказувати на методологічні обмеження та невчасне чи неповне оновлення інформації у ЄДЕБО, що підкреслює потребу в системному перегляді механізмів ведення і оновлення інформації про НПП, адже якісні дані можуть визначати якість управлінських рішень щодо планування освітніх програм та формування кадрової політики.
Поряд із додипломною підготовкою, ключовим елементом формування спроможної реабілітаційної системи в охороні здоров’я є післядипломна освіта.
Станом на березень 2025 року в Україні працювало 3022 лФРМ, понад 95% з яких є випускниками циклу спеціалізації; при цьому загальна кількість випускників циклів на близько 40% перевищує фактичну чисельність лФРМ, які працюють у системі ОЗ. Про реалізацію післядипломних циклів спеціалізації «Фізична та реабілітаційна медицина» за останні сім років запроваджено у 18 ЗВО. З цих закладів 13 мають ліцензії на підготовку лікарів ФРМ в інтернатурі, що забезпечило передбачений державою контроль відповідності спроможностей для підготовки таких фахівців.
За результатами опитування, серед основних слухачів циклу стають представники спеціальностей лікар загальної практики — сімейної медицини, невролог, педіатр, ортопед-травматолог та лікар спортивної медицини. За такої професійної гетерогенності уніфікація навчання без урахування попередніх клінічних компетентностей може бути низькоефективною. Попри це, 88% провайдерів не здійснюють відбору, не визначають академічної різниці та не адаптують програми до попереднього досвіду слухачів. Поряд із обмеженим часом підготовки на циклі спеціалізації це збільшує ризик неповного формування компетентностей, передбачених Примірним положенням підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Фізична та реабілітаційна медицина.
Значна частина лікарів, що проходять цикл ФРМ не переходять до повної перекваліфікації, а лише додають спеціальність ФРМ до первинної, формуючи найвищий рівень сумісництва серед фахівців з реабілітації — 52% від кількості лФРМ, що зафіксовані в ЕСОЗ станом на березень 2025 року. Серед 1655 опитаних лФРМ 9,37% (155 осіб) паралельно займають посаду лікар-невролог, 3,02% (50 осіб) – ортопед-травматолог, 3,02% (50 осіб) – педіатр або педіатр-неонатолог, 2,11% (35 осіб) – лікар-терапевт; також вказується на поєднання з посадою акушер-гінеколог, кардіолог, інфекціоніст тощо.
Попри переважання коротких циклів спеціалізації у підготовці лФРМ, саме інтернатура може бути основним чинником формування стійкого кадрового ресурсу. Трирічний навчальний цикл забезпечує значно глибше занурення в клінічну практику, оскільки близько 70% обсягу навчання відбувається у клінічному середовищі, що сприяє формуванню професійних компетентностей та ідентичності. Наявні прогностичні обсяги випуску інтернатури (орієнтовно 120 лікарів щороку у 2026–2028 рр.) створюють передумови для поступового нарощення стабільної групи фахівців, які пройшли повний цикл підготовки, що критично важливо в умовах високої частки сумісництва випускників циклів спеціалізації.
Повертаючись до суміщення кількох посад в одному ЗОЗ, слід зазначити, що лФРМ не єдині в такому форматі роботи. Аналогічну практику демонструють 20-34% інших фахівців з реабілітації. Такі комбіновані ролі формують нестійкі професійні траєкторії, розмивають межі між клінічними та реабілітаційними функціями та суперечать міжнародним стандартам автономності професій.
Важливо зазначити, що підрахунок наявних кадрів в ЕСОЗ без урахування параметра «ставка» створює ситуацію коли одна особа, зайнята на кількох посадах відображається як декілька кадрових одиниць. Унаслідок цього номінальна чисельність персоналу ЗОЗ суттєво переоцінена, а фактичний обсяг доступної робочої сили – недооцінений, що спотворює оцінку спроможності ЗОЗ, зокрема під час закупівлі послуг за пакетами НСЗУ. З огляду на те, що 71–80% фахівців працюють на одній посаді, тоді як 10-17% – на 0,5-0,75 ставки і 6-7% – на 0,25 ставки, інтеграція обліку навантаження є критично необхідною для коректного визначення реального кадрового ресурсу та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Висновки.
- У 2015–2025 рр. відбулося суттєве розширення формальної підготовки з фізичної терапії та ерготерапії. Попри позитивну динаміку збільшення кількості вступників на освітні програми з фізичної терапії та ерготерапії, підготовка ерготерапевтів залишається критично низькою, а ОП загалом не супроводжуються пропорційним підсиленням кадрового складу науково-педагогічних працівників, що є критичним чинником для формування професійної компетентності майбутніх фахівців.
- Цикли спеціалізації відіграли важливу роль у формуванні кадрового потенціалу системи реабілітації (асистентів фізичних терапевтів та ерготерапевтів; лікарів ФРМ) у стислі терміни. Проте, зважаючи на їх короткочасність та відсутність стандартизованих механізмів контролю якості освітнього процесу фактично формується сегмент фахівців із нижчим рівнем підготовки. Треба також зазначити, що ці фахівці не інтегруються у повноцінну професійну реабілітаційну практику, а часто поєднують отриману кваліфікацію з іншими лікарськими/ медсестринськими, що посилює міжпрофесійне суміщення та фрагментує структуру кадрового забезпечення системи реабілітації.
- Структура працевлаштування фахівців з реабілітації демонструє складний і неоднорідний характер кадрового забезпечення в регіонах і країні, загалом. Попри збільшення кількості нових випускників, їхнє залучення та утримання у системі охорони здоров’я залишається низьким. Поширеним є сумісництво і поєднанням кількох посад у ЗОЗ, особливо серед лФРМ, що розмиває межі між професіями, ускладнює об’єктивний облік реального кадрового ресурсу (через відсутність повноцінного врахування ставки в ЕСОЗ) та свідчить про дисбаланс між попитом і пропозицією.
Отримані результати демонструють необхідність перегляду цілісної державної політики щодо кадрового забезпечення реабілітації, яка повинна враховувати не лише кількісні фактичні показники вступу, випуску та працевлаштування, але й прогностичні дані, якість освітніх програм, реальний попит на ринку праці, демографічні та регіональні чинники (зокрема потреби реабілітації у громаді), важелі мотивації для залучення й утримання кадрів у освіті та системі реабілітації.
Подальші перспективи досліджень. Проведене дослідження закладає основу для розуміння поточної ситуації у системі підготовки та працевлаштування фахівців з реабілітації. Проте для формування ефективної державної політики та забезпечення якості надання реабілітаційної допомоги необхідним є подальше поглиблене вивчення низки ключових питань, а саме: якісний та кількісний аналіз результатів освіти та працевлаштування, поглиблений аналіз працевлаштування випускників за спеціальністю, а також виявленні причинно-наслідкових зв’язків виходу фахівців з професії або системи охорони здоров’я, оцінювання якості освітніх програм через призму їхньої відповідності реальним потребам ринку праці; формування стратегічного бачення реабілітаційної освіти у контексті розвитку державної системи реабілітаційної допомоги, що передбачає визначення актуальних та прогнозованих потреб населення у реабілітації, обґрунтування політики державного замовлення на фахівців на основі цих потреб, а також розроблення економічних та соціальних механізмів залучення та утримання підготовлених фахівців у системі охорони здоров’я.
