Перед початком роботи над розвитком реабілітації в громадах Київської та Чернігівської областей ми провели комплексне дослідження реабілітаційної екосистеми в них.
Ми оцінювали доступність реабілітаційної допомоги на різних рівнях системи: від спеціалізованих лікарень до рівня громад, а також визначали ключові бар’єри, які ускладнюють отримання таких послуг. Отримані результати ми використали для посилення розвитку реабілітації від стаціонару до реабілітації в громаді.
Тож, які ключові бар’єри доступу до реабілітації та супутніх послуг ми побачили?
Аналіз показав, що попри поступовий розвиток реабілітаційної допомоги, доступ до неї залишається нерівномірним.
Зокрема:
— недостатній розвиток реабілітації у громадах — частка пацієнтів, які отримують реабілітацію амбулаторно, залишається дуже низькою: у Чернігівській області лише 3,91% пацієнтів отримали реабілітаційну допомогу (станом на 2024 рік), і тільки 45,14% з них отримали її амбулаторно. У Київській — це 60,30% із 2,67% відповідно;
— логістичні та транспортні труднощі — значна частина пацієнтів проходить реабілітацію у стаціонарі через відстань до амбулаторних послуг. 38,5% опитаних пацієнтів стаціонару у Чернігівській області, 50% у Київській області та 57,2% в Києві могли обслуговувати себе самостійно, однак обрали стаціонар через транспортні та логістичні бар’єри;
— несвоєчасний початок реабілітації — за результатами аналізу, у Київській області та місті Києві реабілітація розпочалась не у гострому періоді в більшості опитаних пацієнтів — 57% та 60%, а в Чернігівській області — ніхто з опитаних не зазначив про початок реабілітації вчасно;
— дефіцит навчання для фахівців у сфері реабілітації та протезування — 92,3% фахівців у Чернігівській області та 90% у Київській області змушені проходити професійне навчання за власний кошт, що свідчить про потребу у посиленні кадрової підтримки системи;
— обмежена доступність допоміжних засобів реабілітації — пацієнти не завжди можуть своєчасно отримати протезно-ортезні вироби відповідно до індивідуальних потреб. У Чернігівській області 44% опитаних пацієнтів або придбали їх за власний кошт, або отримали від благодійників. У Київській області таких було 50%, у Києві — 90%;
— недостатня міжсекторальна взаємодія — координація між департаментами охорони здоров’я, соціального захисту та освіти в громадах потребує подальшого розвитку для формування цілісного реабілітаційного маршруту пацієнта.
Цей список не є вичерпним. Дослідження також виявило бар’єри у скеруванні та маршрутизації пацієнтів, поінформованості про можливості отримання реабілітаційної допомоги, обмежене охоплення реабілітаційними послугами дітей із ризиком інвалідизації через брак катамнестичного спостереження, доступність до супутніх до реабілітаційних послуг (освітніх, соціальних та ін). Детальніше з ними та зазначеними раніше барʼєрами можна ознайомитися у повному тексті дослідження.
Результати дослідження стали основою для подальшого розвитку реабілітаційної системи у Київській та Чернігівській областях.
Зокрема:
— розширення мережі реабілітаційних послуг у громадах;
— покращення маршрутизації пацієнтів;
— посилення кадрової спроможності системи;
— розвитку міжсекторальної взаємодії.
Такий підхід — впровадження рішень на основі проведеного дослідження — забезпечує більш якісну роботу в громадах, оскільки базується на реальних потребах.
Дослідження проводилось у межах проєкту «Шлях у реабілітації: від області до громади», що реалізується БФ «Пацієнти України» в рамках ініціативи «TRUE — Реабілітація травм для України» спільно з БФ «Протез Хаб», за підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel.
