Інтерв’ю з Ларисою Яцків — логопединя та терапевтка мови і мовлення, членкиня Українського товариства терапії мови і мовлення.
«Спілкування — надзвичайно важлива функція нашого життя і кожен має право на комунікацію»
Про навчання та професію
Мене звати Лариса Яцків, я працюю на посаді терапевтки мови і мовлення (ТММ) у відділенні реабілітації в КНП “Долинська багатопрофільна лікарня” (м. Долина). Коли я почала працювати в закладі охорони здоров’я (ЗОЗ) з дорослими, я досить погано розуміла, що буде входити в мої обов’язки, адже до цього часу працювала лише з дітьми. Інтуїтивно я розуміла, що з дорослими не можна застосовувати ті самі методи. І ця інтуїція мене вберегла від багатьох помилок.
Я є логопедом за освітою. В університеті вся програма була сфокусована на коригування мовлення у дітей. У лікарні мені довелось працювати з розладами мови, когнітивних функцій, ковтання тощо. Я багато часу вела інтенсивні пошуки навчання для логопедів, які працюють в ЗОЗ, але це був повний інформаційний вакуум. Більшість інформації, яку я знаходила в курсах окремих спікерів, повторювала те, що я самостійно знайшла в Інтернеті чи прочитала в книгах по неврології (до речі, саме ці книги й дали мені найбільше знань в перші місяці роботи).
На щастя, в один із вечорів, коли я знову “перелопачувала” Інтернет в пошуках навчання, натрапила на інтерв’ю Оксани Ляльки для асоціації лікарів фізичної та реабілітаційної медицини. Тоді я вперше почала розуміти своє місце в цій чудовій професії.
Наступним кроком мого розвитку стало членство в Українському товаристві терапії мови і мовлення. Ще на етапі вступу (а це було не так легко), Оксана Лялька добивалася і допомагала сформувати бачення професії терапевта мови і мовлення і зрозуміти різницю між логопедом та ТММ
В Україні ще немає можливості здобути професію ТММ, немає навіть освітньої програми, тому сьогодні товариство є для мене єдиною можливістю отримувати якісні знання та професійну підтримку. Це щотижневі навчальні зустрічі, доступ до англомовних ресурсів (ми самостійно їх перекладаємо та обговорюємо на зустрічах), тренінги від закордонних спеціалістів (цього року ми мали навчання від професорки Кароль Рот-Амбратсон про основи когнітивно-комунікативної терапії після черепно-мозкових травм (ЧМТ). Ще від товариства у нас є зобов’язання працювати з військовими.
Досить важко працювати, не маючи офіційної спеціальності ТММ, тому що є багато бюрократичних нюансів, а також потрібно враховувати, що ти можеш ще чогось не знати і нашкодити пацієнту. Наприклад, якщо фахівець не пройшов спеціальне та підтверджене навчання по менеджменту дисфагії, працюючи з ковтанням пацієнта, він ризикує не лише здоров’ям, але й життям людини. А сьогодні багато хто з фахівців на посаді ТММ змушений працювати з цією функцією без належного навчання та потрібних компетенцій.
Про роботу з пацієнтами
Серед моїх пацієнтів переважають люди, які перенесли інсульт, чи мають інші захворювання нервової системи, онкологічні захворювання (пухлина в мозку може також спричинити порушення комунікації), та інші травми, зокрема черепно-мозкові. Ці пацієнти можуть мати різні види патологій: розлади аудиторного розуміння мови, мовлення, читання чи письма, заїкання чи порушення голосу, ковтання, когнітивно-комунікативні розлади. Усі ці розлади ускладнюють спілкування з близькими та знайомими. Моє завдання — допомогти людині комунікувати з соціумом, безпечно вживати їжу.
У роботі мені важливо правильно організувати терапію, щоб відновити порушені функції або адаптувати людину до цих порушень наскільки можливо. Для цього я проводжу обстеження, спільно з людиною встановлюю її потреби та визначаю ціль терапії. Інколи ураження мозку настільки значні, що терапія буде направлена не на відновлення порушених функцій, а на пошуки альтернативних засобів комунікації.
Мій особистий інтерес серед усіх видів порушень комунікації найбільше спрямований на практичне вивчення та роботу з патологією мови (афазією). Але найбільш вагомим для мене є глибокий емоційний зв’язок з роботою: мені приносить радість та задоволення надавати допомогу іншим — і це є основною мотивацією в моєму професійному розвитку. Робота ТММ наповнює моє серце відчуттям справжньої корисності, коли бачу, як люди розкриваються через комунікацію та знаходять нові можливості у спілкуванні, досягають успіху Це те, що приносить радість та задоволення і величезне бажання бути й надалі частинкою цього механізму під назвою “реабілітація”.
Немає шаблону як працювати з певним порушенням, тому що всі люди різні та мають індивідуальні особливості та потреби. Але є структура терапії, якої ми повинні дотримуватись: бесіда (налагодження контакту), діагностика, формальне та неформальне оцінювання, опис та аналіз функціональних можливостей та потреб пацієнта, обговорення та встановлення терапевтичних цілей разом із пацієнтом, терапевтичні втручання та аналіз результату терапії.
Про різницю між логопедом та ТММ
Коли я починала працювати у лікарні, то думала, що логопед і ТММ — це те саме, однак заглибившись у галузь, я бачу багато відмінностей. Логопед у своїй діяльності користується мовленнєвою картою для опису будь-якого типу розладів комунікації. ТММ користується різними тестами і шкалами для обстеження. Для мене це новий досвід і в товаристві я постійно дізнаюсь про існування нових тестів або навчаюсь робити свої. Наприклад зараз я беру участь у нашій групі зі створення українського тесту називання і можу сказати, що це багатоетапний процес.
Коли я працювала з корекцією мовлення як логопед, то зазвичай будувала структуру заняття від простішого до складнішого і часто міняла завдання, щоб дитині не було нудно. Працюючи терапевткою мови і мовлення я дізналась, що можна годину робити одне і теж завдання і повторювати це впродовж певного періоду часу. Я навчаюсь, як оцінювати прогрес та ефективність терапії. По суті я, на перший погляд, працюю з тими самими завданнями, але зовсім по-іншому. Кожне завдання я вписую в ексель таблицю і оцінюю виконання, аналізую типи помилок та стежу за динамікою відновлення.
Про роботу з військовими
У нас в лікарні небагато військових після ЧМТ, але в товаристві є вимога працювати саме з військовими, тому зараз я працюю з двома захисниками, які мають комунікативні порушення після ЧМТ. Ми плануємо майже кожного тижня нові цілі, всі заняття я описую в щоденнику активності, щоб можна було бачити та аналізувати результати терапії. Також підбираю потрібні індивідуальні завдання. В кінці заняття обговорюємо, що давалось важко цього разу на думку самого військового. Коли ми надаємо якісну терапію на постійній основі та моніторимо наші короткотривалі цілі, можна побачити значне покращення в комунікації наших пацієнтів. У рамках цієї роботи, яка зараз реалізується у межах проєкту “Реабілітація травм війни в Україні” я опанувала ряд технічних та професійних навичок у роботі з розладами комунікації і правильній роботі з військовими.
Іноді мене бентежить, що зараз доводиться так багато вчити речей, які я б мала вже знати. Але на жаль, в країні війна і військові потребують допомоги вже зараз і дуже важливо надавати її правильно. Тому я дуже хочу, щоб процес впровадження терапії мови і мовлення в Україні не зупинявся, і хоч досить складно проходити цю трансформацію, я дуже хочу, щоб ми її пройшли достойно і надавали нашим людям послуги на найвищому рівні, тому що людина — це найбільша цінність нашого суспільства, а спілкування — основа нашої соціалізації і якщо ми бачимо майбутнє нашого суспільства, мусимо дбати, щоб кожна людина могла комунікувати, бо комунікація — це право кожного!
