…«Нам, українським ерготерапевтам, потрібно сформувати нове професійне мислення: що повернення до роботи є такою ж клінічно значущою метою реабілітації, як відновлення ходьби чи самообслуговування. Якщо це стане частиною культури української реабілітації, тоді інструменти, алгоритми й навчальні програми знайдуть своє місце», — так підсумувала головний висновок стажування учасниця Інна Солтик.
З 27 червня до 3 липня 2026 року шестеро українських ерготерапевток — Юлія Шевчук, Тетяна Кравчук, Анна Тоцька, Христина Кузьмик, Інна Солтик та Вікторія Мельничук — провели тиждень у Вінтертурі та Цюриху в рамках навчальної програми з професійної реінтеграції ініціативи TRUE.
З якою метою їхали
Мета була проста і складна водночас: навчитись, як підтримувати людей з інвалідністю, травмами та розладами психічного здоров’я на шляху назад до роботи. Не просто відновлювати, а супроводжувати людину крізь весь процес — від оцінки стану і до максимальної адаптації людини на робочому місці, шо може зайняти тижні, а то і місяці після повернення на роботу.
Приймала групу школа медичних наук ZHAW разом із командою досвідчених тренерів: ерготерапевтів, дослідників реабілітації, керівників клінічних служб. Кожен з них роками працює саме в темі повернення до роботи.
Тиждень по днях
Програма була щільна, і кожен день мав свою тему.
Перший робочий день почався з основ: моделі оцінки клієнта, робота з конкретними випадками, підхід до реабілітації з урахуванням травматичного досвіду.
Далі — інструменти оцінки працездатності, профілі навичок і те, як адаптувати робоче місце під конкретну людину.
Потім група вирушила у Психіатричну університетську лікарню Цюриха, де побачила, як влаштована професійна реабілітація для людей з розладами психічного здоров’я — від практичних занять до тренувань соціальних навичок.
Наступний день був присвячений травмі спинного мозку: подорож через Люцерн до Швейцарського центру параплегії в Ноттвілі, де учасниці ознайомились з роботою організації ParaWork і почули дослідження про повернення до роботи після важкої травми.
Ще один день пройшов у реабілітаційному центрі Беллікон — там показали, як діагностують готовність людини до роботи після нещасного випадку і як використовують робочі симуляції.
Завершився тиждень підсумковим днем: обговорення складних випадків, пошук бар’єрів, які заважають людині повернутись до роботи, і планування — що з побаченого можна і потрібно застосувати в Україні.
Що про це кажуть самі учасниці
Відгуки учасниць говорять самі за себе.
Юлія Шевчук: «Це неймовірний практичний досвід. Програма була вибудувана саме під потреби української групи — під конкретний запит, а не як загальна екскурсія».
Інна Солтик: «Нам майже не говорили про окремі методики — нас навчали системному мисленню. Послідовність дуже показова: спочатку концепція професійної реінтеграції, потім оцінка працездатності, далі психічне здоров’я, потім спинальна травма, тоді травматологія, і лише після цього — планування впровадження в Україні. Тобто, як на мене, швейцарські експерти не намагалися показати нам свої найкращі окремі клініки — вони демонстрували логіку побудови сервісу. Саме це, на мою думку, є головним результатом цього тижня».
Анна Тоцька: «Спочатку реабілітація, потім пенсія чи інвалідність” — така ідея існує у Швейцарії з 1912 року! Вона мені дуже імпонує, тому що повертає людину в соціум, до життя, а не лише до виплат по інвалідності».
Головний висновок
Швейцарський досвід показав українським ерготерапевткам набір інструментів, як нову оптику: повернення людини до роботи — не бонус після реабілітації, а її повноцінна клінічна мета, поряд із відновленням рухів чи самообслуговування. Попереду — велика робота з того, щоб ця ідея прижилась і в українській реабілітації, де через війну щодня більшає людей, яким потрібно не просто одужати, а знову знайти своє місце в професійному житті.
Стажування проходило в рамках проєкту «Реабілітація травм для України» (Trauma rehabilitation for Ukraine, TRUE) впроваджується консорціумом Swiss Tropical and Public Health Institute (Swiss TPH) та Благодійного фонду «Пацієнти України», у партнерстві з Благодійним фондом Protez Hub, Всеукраїнським об’єднанням фізичних терапевтів та Українським товариством терапії мови і мовлення. Проєкт став можливим за підтримки Швейцарії.
