Що таке монопослуга в реабілітації та як вона працює

Монопослуга — це послуга в реабілітації, коли пацієнт отримує необхідну допомогу від одного виду терапії, яку надає відповідний фахівець — фізичний терапевт, ерготерапет, терапевт мови та мовлення. Така допомога може надаватися амбулаторно або вдома в післягострому чи довготривалому реабілітаційних періодах.

Монопослуга може забезпечити швидкий доступ до реабілітаційної допомоги при певних станах, оптимізувати витрати й підвищити ефективність лікування, забезпечити безперервність реабілітаційної допомоги та скоротити маршрут пацієнта. Це особливо актуально для тих громад, де відсутні можливості для організації роботи всієї команди фахівців. В таких випадках частина пацієнтів зможе отримувати кваліфіковану допомогу в комфортних умовах, не витрачаючи час та ресурси.

«Багато станів пацієнта можна ефективно вирішити втручанням одного фахівця. Наприклад, при болю в спині, сколіозі чи обмеженнях рухливості після травм фізичний терапевт самостійно може забезпечити ефективне лікування без залучення інших спеціалістів», пояснює Тетяна Баришок, Голова Всеукраїнського об’єднання фізичних терапевтів 

Тетяна підкреслює, що запровадження монопослуги дозволяє кожному фахівцю працювати автономно в межах своїх компетенцій. Цей сучасний підхід, поширений у країнах із розвиненою системою реабілітації, розширює доступ до послуг, роблячи їх ближчими до пацієнтів.

Для пацієнтів, які отримали максимальну допомогу від реабілітаційної команди, є стабільними й виписуються з лікарні, ця послуга теж може стати у пригоді. Не секрет, що багато хто з наших колег шукають фахівців для своїх пацієнтів для продовження реабілітації ближче до дому чи вдома. Часто пацієнт може потребувати того чи іншого фахівця з реабілітації й після стаціонарної допомоги. Наприклад, з відновлення комунікативних навичок чи адаптації та облаштування домашнього середовища, та ін.

Запровадження автономної роботи фахівців із реабілітації на державному рівні може суттєво знизити навантаження на реабілітаційні команди, дозволяючи їм зосередитися на пацієнтах із дійсно складними випадками, які потребують інтенсивної стаціонарної реабілітації.