1. Я часто чую про пацієнтоорієнтований або людиноцентричний підхід в реабілітації. Що це означає?
В першу чергу, це коли процес лікування та реабілітації проходить з повагою до бажань та цінностей пацієнта. Також пацієнта повідомляють про всі медичні процеси та залучають до всіх рішень, які стосуються його здоров’я та лікування.
В такому підході не лише дозволяється, але й вітається дискусія, конструктивна критика та висловлення побажань щодо того, як саме вас будуть лікувати та як саме буде проходити процес реабілітації.
Але, на жаль, тривалий час пацієнтоорієнтована реабілітація не була системною, а в багатьох медзакладах була відсутня.
Через радянський спадок у медичній сфері Україна довго сповідувала так звану патерналістську модель лікування, де пацієнт мав пасивну роль того, хто слухняно виконує ті чи інші рекомендації.
Проте, ця модель показала себе неефективною. На відміну від пацієнтоорієнтованої, де пацієнт – головний.
2. Для успішної реабілітації треба ставити пацієнта в центр процесу?
Пацієнт – найбільш активний учасник, який має докладати зусиль та ставитися до свого процесу відновлення відповідально. Тому навіть найкращий лікар реабілітаційної медицини не змусить пацієнта підвестися на ноги,якщо він сам не буде працювати. Реабілітація — це комплексний процес. І для його успішної реалізації потрібна ціла мультидисциплінарна команда фахівців. Це і лікар фізичної та реабілітаційної медицини, і ерготерапевт, і психолог тощо. Проте “головним союзником” цієї команди завжди буде одна людина — сам пацієнт.
3. Чи є типи обладнання без якого не обійтись?
Так, якщо знову ж таки подивитись на це з точки зору ефективності реабілітаційної команди.
Гарним прикладом для цього може бути вертикалізатор. Наприклад, фізичний терапевт може самостійно взяти й перенести маленьку дитину у вертикальне положення. Проте з дитиною старшого віку або дорослим, який має велику вагу, вертикалізатор є обов’язковим допоміжним інструментом в реабілітації: він не просто полегшить роботу фізичного терапевта, а також збереже його здоров`я. Це вже питання гігієни праці.
Або уявіть, що протягом пасивної гімнастики ми розробляємо рухову активність пацієнта/ки за допомогою згинань та розгинань в суглобі. Це може самостійно робити фізичний терапевт протягом, скажімо, 15 хвилин. Але також це може “робити” і прилад, який можна розмістити в палаті пацієнта, звільнивши час для інших завдань. Важливо розуміти, що лише фахівець є найголовнішим рушієм змін. Обладнання лише допомагає йому.
