«Багато хто вважає, що допоміжний засіб реабілітації — це щось просте. Насправді — це процес: правильно підібрати, навчити користуватися, адаптувати до життя людини. Саме ці деталі впливають на мобільність і незалежність пацієнта», — розповідає фізичний терапевт Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Петро Смаглій.
Оскільки у базовій медичній освіті темі допоміжних засобів приділяють недостатньо уваги, такі тренінги — необхідний ресурс для розвитку фахівців на місцях і підвищення якості реабілітації. Тож ініціатива «Реабілітація травм війни» продовжує працювати над тим, щоб допомога була ще доступнішою, а фахівці — ще впевненішими.
Через збільшення кількості складних бойових травм, комбінованих ушкоджень та зростання потреби в допоміжних засобах, важливо не лише надавати послуги, а й допомагати фахівцям постійно розвиватися. Ми створюємо можливості для навчання, підвищення кваліфікації та обміну досвідом. Адже якісна реабілітація починається з тих, хто її надає.
Тож знаннями і досвідом тренери ділилися з 25 учасниками тренінгу «Допоміжні засоби реабілітації — мультидисциплінарний підхід», який об’єднав фахівців із Київської, Закарпатської та Івано-Франківської областей, готових вдосконалювати свої навички для підтримки пацієнтів із найскладнішими травмами. Захід відбувся 16-17 червня на базі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні
Допоміжні засоби реабілітації (ДЗР) — це не просто «паличка чи крісло». Його потрібно коректно підібрати, адаптувати до потреб пацієнта, навчити безпечного використання та оцінити результат, чому й навчали під час практичного курсу.
Програма включала:
— види та характеристики допоміжних засобів реабілітації;
— техніку підбору, налаштування та тестування;
— техніки переміщення пацієнтів;
— практичне навчання користування ДЗР, подолання перешкод;
— особливості використання засобів для самообслуговування;
— вимоги до роботи кабінету асистивних технологій;
— аналіз клінічних кейсів.
Особливу увагу приділили роботі з пацієнтами з політравмами, які поєднують, наприклад, травму спинного мозку, ампутацію та втрату зору. Саме такі складні випадки зараз часто зустрічаються в практиці.
